вітрильник
ВІТРИ́ЛЬНИК, а, ч. Судно з вітрилами.
Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (Донч., II, 1956, 513);
Море лежало гладеньке, порожнє. Потім на обрії з’явився вітрильник (Дмит., Наречена, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)