вітровий
ВІТРОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до вітру; пов'язаний з вітром.
Найбільш ефективним видом апаратури для отримання даних про вітровий режим у тропо- й стратосфері є радіотехнічні системи вертикального зондування (з наук. літ.);
Коли літак рухається на малих швидкостях, пілотові необхідна оперативна інформація про стан вітрового розподілу поблизу злітно-посадкової смуги (з наук. літ.).
2. Викликаний вітром.
Сніг .. знов зірвався з жалібним вітровим шумом по всьому неозорому полю (В. Барка);
Післяжнивні посіви люпину на піщаних ґрунтах, приорювані весною, запобігають вітровій ерозії ґрунту (з наук. літ.);
Основна частина вітрового перенесення часток ґрунту відбувається на висоті до одного метра від поверхні (з наук. літ.).
3. Який діє під впливом вітру; вітряний.
Вітрові колеса з вертикальною віссю обертання можуть мати широке застосування у побудові вітрових електростанцій (з наук. літ.);
Найбільше вітряків в Україні зафіксовано у XVIII–XIX ст. Деякі села та міста в ті часи мали на своїх околицях навіть по кілька десятків вітрових фабрик (з наук.-попул. літ.).
4. Який захищає від вітру.
Улітку первісні мисливці розселялися на яйлах та у степовій зоні, де на їхніх стійбищах досліджено залишки легких споруд, цілком ймовірно, наметів з гілля, вітрових заслонів і т. ін. (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)