вітроногий
ВІТРОНО́ГИЙ, а, е, поет.
1. Дуже рухливий, жвавий.
Вітроногий хлопчина;
// Який рухається легко; граціозний, стрункий.
[Антей:] Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю, що прикладали ті римляни грубі до еллінської ніжної дитинки. То заздрили вони, що їх римлянки були важкі й незграбні проти тебе, моєї вітроногої Неріси! (Леся Українка).
2. у знач. ім. вітроно́гі, гих, перев. мн. Дуже швидкі коні.
– Ти вже сам орудуй, а я на твоїх вітроногих крутнуся по сіль. Нащо гайнувати час. – І це діло, – погодився лісник. – Тільки не пережени худобу на мило... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)