вітронько

ВІ́ТРОНЬКО, а, ч., нар.-поет.

Зменш.-пестл. до ві́тер 1.

Вітронько не віє, гілля не колише (з народної пісні);

[Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (І. Нечуй-Левицький);

Писала листи ніченьками, А печатувала слізоньками, А пересилала тими буйними вітроньками (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. вітронько — ві́тронько іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітронько — ВІ́ТРОНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ві́тер. [Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 445).  Словник української мови в 11 томах