вітронько

ві́тронько

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. вітронько — ВІ́ТРОНЬКО, а, ч., нар.-поет. Зменш.-пестл. до ві́тер 1. Вітронько не віє, гілля не колише (з народної пісні); [Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (І. Нечуй-Левицький); Писала листи ніченьками, А печатувала слізоньками, А пересилала тими буйними вітроньками (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
2. вітронько — ВІ́ТРОНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ві́тер. [Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 445).  Словник української мови в 11 томах