вітхненний
ВІТХНЕ́ННИЙ, а, е, діал.
Натхненний.
Коли проповідникам не стало вже духу в грудях і вони скінчили свої вітхненні промови... Згода порозуміла, що пора й їй сказати пару слів (І. Франко);
Я дуже любив дивитися, як Хомик з вітхненним апостольським обличчям компонував якийсь релігійний образ і як на крейдяні контури накладав краски (Б. Лепкий);
Мандрівник .. закрив вітхненне лице долонями (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)