вітхнення

ВІТХНЕ́ННЯ, я, с., діал.

Натхнення.

Нехай поети, до вітхнення вдатні, Співають нам на всякі голоси Про мирові куточки благодатні, – Де є страждання, там нема краси! (П. Грабовський);

Сірий чоловік.. пас ошалілими з хижого вітхнення очима гладкий, як шиба, чорнозем, зелений від борів, пахучий медом та запишаний хлібами – ростом в людину... (К. Гриневичева).

Значення в інших словниках

1. вітхнення — вітхне́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. вітхнення — -я, с., діал. Натхнення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітхнення — НАТХНЕ́ННЯ (стан людини, що характеризується припливом її душевних сил, активізацією всіх психічних процесів), НАСНА́ГА, ОКРИ́ЛЕННЯ підсил., ОДУШЕ́ВЛЕННЯ заст., ВІТХНЕ́ННЯ діал. Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І.  Словник синонімів української мови
4. вітхнення — ВІТХНЕ́ННЯ, я, с., діал. Натхнення. Нехай поети, до вітхнення вдатні. Співають нам на всякі голоси Про мирові куточки благодатні, — Де є страждання, там нема краси! (Граб., І, 1959, 171).  Словник української мови в 11 томах