1. Словник української мови у 20 томах

вітхнення

ВІТХНЕ́ННЯ, я, с., діал.

Натхнення.

Нехай поети, до вітхнення вдатні, Співають нам на всякі голоси Про мирові куточки благодатні, – Де є страждання, там нема краси! (П. Грабовський);

Сірий чоловік.. пас ошалілими з хижого вітхнення очима гладкий, як шиба, чорнозем, зелений від борів, пахучий медом та запишаний хлібами – ростом в людину... (К. Гриневичева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітхнення — вітхне́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вітхнення — -я, с., діал. Натхнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітхнення — НАТХНЕ́ННЯ (стан людини, що характеризується припливом її душевних сил, активізацією всіх психічних процесів), НАСНА́ГА, ОКРИ́ЛЕННЯ підсил., ОДУШЕ́ВЛЕННЯ заст., ВІТХНЕ́ННЯ діал. Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І. Словник синонімів української мови
  4. вітхнення — ВІТХНЕ́ННЯ, я, с., діал. Натхнення. Нехай поети, до вітхнення вдатні. Співають нам на всякі голоси Про мирові куточки благодатні, — Де є страждання, там нема краси! (Граб., І, 1959, 171). Словник української мови в 11 томах