віх
ВІХ, у, ч.
Те саме, що віха́.
Кореневища і корені віху отруйного в малих дозах діють седативно, пригнічуючи центральну нервову систему та знижуючи рухову активність (з наук. літ.);
Стебло віху всередині порожнисте заввишки 50–150 см (з навч. літ.);
У лікуванні злоякісних пухлин шлунка застосовують настоянку віху на горілці. Пухлина не зникає, але неначе застигає у своєму розвитку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)