віх —
ВІХ, у, ч. Те саме, що віха́. Кореневища і корені віху отруйного в малих дозах діють седативно, пригнічуючи центральну нервову систему та знижуючи рухову активність (з наук. літ.); Стебло віху всередині порожнисте заввишки 50–150 см (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах