вішнуїзм

ВІШНУЇ́ЗМ, у, ч.

Один з основних релігійних напрямів в індуїзмі, пов'язаний з культом Вішну; вайшнавізм.

Магію як спосіб впливу на бога у вішнуїзмі не використовують (з наук. літ.);

Початок виникнення вішнуїзму відносять до IV–III ст. до н. е., коли з'явилися пурани – збірники міфологічних сюжетів та ритуальних приписів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вішнуїзм — вішнуї́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вішнуїзм — -у, ч. Один з основних напрямків індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці – Вішну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вішнуїзм — вішнуїзм, вайшнаві́зм один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті) – Вішну.  Словник іншомовних слів Мельничука