1. Словник української мови у 20 томах

вішнуїзм

ВІШНУЇ́ЗМ, у, ч.

Один з основних релігійних напрямів в індуїзмі, пов'язаний з культом Вішну; вайшнавізм.

Магію як спосіб впливу на бога у вішнуїзмі не використовують (з наук. літ.);

Початок виникнення вішнуїзму відносять до IV–III ст. до н. е., коли з'явилися пурани – збірники міфологічних сюжетів та ритуальних приписів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішнуїзм — вішнуї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вішнуїзм — -у, ч. Один з основних напрямків індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці – Вішну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішнуїзм — вішнуїзм, вайшнаві́зм один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті) – Вішну. Словник іншомовних слів Мельничука