в'яз

В'ЯЗ, а, ч.

Листяне дерево родини в'язових з нерівнобокими листками та міцною деревиною.

В'язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м'якої вовни (М. Коцюбинський);

Дем'ян з пилкою в руках стояв біля поваленого окоренка в'яза (В. Дрозд);

Надзвичайно посухостійким і солевитривалим є дрібнолистий в'яз (з наук. літ.);

* У порівн. Сам [парубок] високий, статний, як в'яз, бравий, як сокіл (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. в'яз — в'яз іменник чоловічого роду дерево  Орфографічний словник української мови
2. в'яз — -а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) із нерівнобокими листками та міцною деревиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. в'яз — Дерево родини в'язових вис. до 40 м, поширене в Європі та Зх. Азії; листки несиметричні, плід — горішок; росте в заплавних лісах як домішка; деревина тверда, важка, водостійка; використовують при спорудженні водних будівель і для виготовлення меблів; деякі види вирощують як декоративні.  Універсальний словник-енциклопедія
4. в'яз — В'яз, -зу м. 1) Дерево вязъ, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutillus. 3) Завязь. Як би дощ, то ще б в'яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в'яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59. 4) мн. в'язи = в'язок 2. То не біда, що по в'язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. ум. в'язок.  Словник української мови Грінченка