в'язи
В'Я́ЗИ, ів, мн., розм.
Тильна частина шиї; шийні хребці.
Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в'язи, потім дорізала (І. Нечуй-Левицький);
Гриця зболіли в'язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Л. Мартович);
Староста нахилив голову, товсті в'язи його одразу налилися кров'ю, очі округлились (П. Колесник);
// Взагалі вся шия.
– Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)