в'язи
В'Я́ЗИ, ів, мн., розм.
Тильна частина шиї; шийні хребці.
Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в'язи, потім дорізала (І. Нечуй-Левицький);
Гриця зболіли в'язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Л. Мартович);
Староста нахилив голову, товсті в'язи його одразу налилися кров'ю, очі округлились (П. Колесник);
// Взагалі вся шия.
– Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в'язи — в'я́зи множинний іменник шия розм. Орфографічний словник української мови
- в'язи — Шийні хребці; ЖМ. шия. Словник синонімів Караванського
- в'язи — -ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. || Взагалі вся шия. Скрутити в'язи розм. — перемогти когось, вбити, завдати повної поразки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'язи — див. потилиця; шия Словник синонімів Вусика
- в'язи — ШИ́Я (частина людського тіла), КАРК розм., В'Я́ЗИ розм., ГАМАЛИ́К діал. Комір кітеля ледве сходиться на в'язистій шиї (О. Гончар); Через три роки після захоплення київського столу Святослав помер від болячки на карку (П. Словник синонімів української мови
- в'язи — В'язи, -зів м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Ном. № 4877. Трохи в'язи не звихнулись. Котл. Ен. VI. 41. Словник української мови Грінченка