1. Словник української мови Грінченка

в'язи

В'язи, -зів

м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Ном. № 4877. Трохи в'язи не звихнулись. Котл. Ен. VI. 41.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язи — в'я́зи множинний іменник шия розм. Орфографічний словник української мови
  2. в'язи — Шийні хребці; ЖМ. шия. Словник синонімів Караванського
  3. в'язи — -ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. || Взагалі вся шия. Скрутити в'язи розм. — перемогти когось, вбити, завдати повної поразки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. в'язи — В'Я́ЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в'язи, потім дорізала (І. Нечуй-Левицький); Гриця зболіли в'язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. в'язи — див. потилиця; шия Словник синонімів Вусика
  6. в'язи — ШИ́Я (частина людського тіла), КАРК розм., В'Я́ЗИ розм., ГАМАЛИ́К діал. Комір кітеля ледве сходиться на в'язистій шиї (О. Гончар); Через три роки після захоплення київського столу Святослав помер від болячки на карку (П. Словник синонімів української мови