в'яло
В'Я́ЛО, рідко.
Присл. до в'я́лий 2.
Він щось спитав у неї, але так в'яло і непотрібно, що коли вона навіть не одповіла, він не звернув уваги (М. Коцюбинський);
– Здоров був, Остапе, – в'яло промовив батько (В. Підмогильний);
Сидів старий і ще якісь чоловіки в темряві на лаві... і говорили стиха й в'яло (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)