гавкнути
ГА́ВКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до га́вкати.
У дворі гавкнуло цуценя (Марко Вовчок);
– Глянула [Параска] на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький);
– Назад! – гавкнув на них гітлерівець, – вийдіть до коридора й постукайте! (Ю. Яновський);
* У порівн. – Га? – обізвалась Хівря дзвінко, як гавкнула (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)