гавкнути
ГА́ВКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до га́вкати.
У дворі гавкнуло цуценя (Вовчок, 1, 1955, 72);
— Глянула [Параска] на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (Н.-Лев., II, 1956, 25);
— На-зад! —— гавкнув на них гітлерівець, — вийдіть до коридора й постукайте! (Ю. Янов., II, 1954, 39);
*У порівн. — Га? — обізвалась Хівря дзвінко, як гавкнула (Григ., Вибр., 1959, 95).
Словник української мови (СУМ-11)