гавкотня
ГАВКОТНЯ́, і, ж., розм. Те саме, що гавкоті́ння.
Побачили, врешті, село, що привітало нас серед темряви осяяними вікнами та гавкотнею собак (Коцюб., І, 1955, 252);
*Образно. Ніяка гавкотня продажних собак нікого з радянських людей не дивує (Брат., Крапка.., 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)