гавкотіння

ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33);

Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (Сос., Близька далина, 1960, 72).

Значення в інших словниках

1. гавкотіння — гавкоті́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гавкотіння — -я, с., розм. Дія за знач. гавкотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гавкотіння — ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (В. Сосюра); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О.  Словник української мови у 20 томах
4. гавкотіння — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм.  Словник синонімів української мови