гавкотіння
ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (В. Сосюра);
Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко);
Їх [лисиць] було кілька, і від їхнього гавкотіння аж луна розходилась поміж надбережних скель (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)