гавкотіти
ГАВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Підсил. до га́вкати ; гавчати.
На подвір'ї вже хрипло горланили поліцаї.., гавкотіли зголоднілі пси (В. Козаченко);
На далекім кутку проспівав голосистий півень і вискливо гавкотів собачка (Ю. Логвин);
Навіть собакам він не припав до вподоби, і вони гавкотіли з усіх чотирьох сторін міста (Ю. Винничук);
Досить, людці, вам гавкотіти на порядних громадян і брехнею правду закривать (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)