1. Словник української мови у 20 томах

гавкотіння

ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (В. Сосюра);

Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко);

Їх [лисиць] було кілька, і від їхнього гавкотіння аж луна розходилась поміж надбережних скель (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гавкотіння — гавкоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гавкотіння — -я, с., розм. Дія за знач. гавкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гавкотіння — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. гавкотіння — ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33); Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (Сос., Близька далина, 1960, 72). Словник української мови в 11 томах