1. Орфографічний словник української мови

гавкотіння

гавкоті́ння

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гавкотіння — -я, с., розм. Дія за знач. гавкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гавкотіння — ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (В. Сосюра); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Словник української мови у 20 томах
  3. гавкотіння — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. гавкотіння — ГАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33); Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (Сос., Близька далина, 1960, 72). Словник української мови в 11 томах