гавчати
ГАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм.
Підсил. до га́вкати 1; гавкотіти.
Пес підстрибував на купині, жадібно дивився на господаря, нервово метався туди й сюди, запитливо гавчав (О. Бердник);
Цікава доволі реакція: якщо якась курка влізла в город, пес починає гавчати тоді, як хазяїн чи хазяйка йдуть виганяти (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)