гавчати

ГАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм.

Підсил. до га́вкати 1; гавкотіти.

Пес підстрибував на купині, жадібно дивився на господаря, нервово метався туди й сюди, запитливо гавчав (О. Бердник);

Цікава доволі реакція: якщо якась курка влізла в город, пес починає гавчати тоді, як хазяїн чи хазяйка йдуть виганяти (із журн.).