гагаузи
ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.).
Народ тюркської мовної групи, який живе в Молдові, Одеській та Запорізькій областях України, а також на Північному Кавказі, у Казахстані, Румунії та Болгарії.
У греків, гагаузів та болгар кумівство було спадкове, тобто хрещені батьки, які хрестили всіх дітей родини, передавали це право своїм дітям у спадок (з наук. літ.);
Дехто з учених вважає гагаузів залишком одного із старотюркських племен, які ще в середні віки оселилися на території тодішнього Болгарського царства і прийняли християнство (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)