гагаузи
ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.).
Народ тюркської мовної групи, який живе в Молдові, Одеській та Запорізькій областях України, а також на Північному Кавказі, у Казахстані, Румунії та Болгарії.
У греків, гагаузів та болгар кумівство було спадкове, тобто хрещені батьки, які хрестили всіх дітей родини, передавали це право своїм дітям у спадок (з наук. літ.);
Дехто з учених вважає гагаузів залишком одного із старотюркських племен, які ще в середні віки оселилися на території тодішнього Болгарського царства і прийняли християнство (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гагаузи — -ів, мн. (одн. гагауз, -а, ч.; гагаузка, -и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в Україні, Молдові, на Північному Кавказі та в Казахстані й розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім'ї мов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гагаузи — Народність, етнічне ядро (80%) котрих мешкає у Республіці Молдова; в Україні 32 тис., проживають переважно в Одеській, Донецькій та Запорізькій обл.; мова гагаузька, пд.-зх. Універсальний словник-енциклопедія
- гагаузи — ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в УРСР, Молдавській РСР, на Північному Кавказі та в Казахстані і розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім’ї мов. Словник української мови в 11 томах