гагаузи
ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в УРСР, Молдавській РСР, на Північному Кавказі та в Казахстані і розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім’ї мов.
Наймолодшою писемністю в нашій країні є, на даний момент, писемність гагаузів, що існує з 1957 року (Розв. мов соц. націй, 1967, 128);
В УРСР, крім українців, які складають більшість населення республіки, живуть представники інших національностей, зокрема росіяни, болгари, гагаузи, євреї та ін. (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гагаузи — -ів, мн. (одн. гагауз, -а, ч.; гагаузка, -и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в Україні, Молдові, на Північному Кавказі та в Казахстані й розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім'ї мов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гагаузи — ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.). Народ тюркської мовної групи, який живе в Молдові, Одеській та Запорізькій областях України, а також на Північному Кавказі, у Казахстані, Румунії та Болгарії. Словник української мови у 20 томах
- гагаузи — Народність, етнічне ядро (80%) котрих мешкає у Республіці Молдова; в Україні 32 тис., проживають переважно в Одеській, Донецькій та Запорізькій обл.; мова гагаузька, пд.-зх. Універсальний словник-енциклопедія