гагаузи
Народність, етнічне ядро (80%) котрих мешкає у Республіці Молдова; в Україні 32 тис., проживають переважно в Одеській, Донецькій та Запорізькій обл.; мова гагаузька, пд.-зх. (оґузької) групи тюркських мов, давня писемність зникла, нова існує з 1957; віруючі г. православні; вважаються або нащадками оґузів (торків і половців), які зазнали впливу болгарської культури, або потурчених болгар. До України почали масово переселятися з 1819, рятуючись від турків; рос. уряд надав їм права вільних селян. За матеріальною та духовною культурою близькі до болгар; основні заняття — землеробство, тваринництво, рибальство, сучасні промисли. Після 1989 книговидання гагаузькою мовою; у низці шкіл Одеської обл. мова викладається факультативно; існує національно-культурне товариство, у м. Ізмаїл Фонд культури г.
Значення в інших словниках
- гагаузи — -ів, мн. (одн. гагауз, -а, ч.; гагаузка, -и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в Україні, Молдові, на Північному Кавказі та в Казахстані й розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім'ї мов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гагаузи — ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.). Народ тюркської мовної групи, який живе в Молдові, Одеській та Запорізькій областях України, а також на Північному Кавказі, у Казахстані, Румунії та Болгарії. Словник української мови у 20 томах
- гагаузи — ГАГАУ́ЗИ, ів, мн. (одн. гагау́з, а, ч.; гагау́зка, и, ж.). Народність, що невеликими групами живе в УРСР, Молдавській РСР, на Північному Кавказі та в Казахстані і розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім’ї мов. Словник української мови в 11 томах