гадкувати

ГАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Міркувати, думати, роздумувати.

– Ну, – скажете, – добре зробив Василь. Розумно гадкував. Добре, та не найліпше! (І. Франко);

– Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатити б довг навчасі [вчасно], – попередив Фрід Порадюка (І. Чендей);

– А ти, сину, не гадкуй зле про вітця свого, – чує Зіновій тиху мову матері Мотрони (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. гадкувати — гадкува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. гадкувати — -ую, -уєш, недок., діал. Міркувати, роздумувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадкувати — див. думати  Словник синонімів Вусика
4. гадкувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. гадкувати — ГАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, роздумувати. — Ну, — скажете, — добре зробив Василь. Розумно гадкував. Добре, та не найліпше! (Фр., І, 1955, 128); — Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатити б довг навчасі — попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197).  Словник української мови в 11 томах
6. гадкувати — Гадкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Размышлять, раздумывать. Він тогди не каже нічо, лиш собі гадкуїт. Гн. II. 9.  Словник української мови Грінченка