газават
ГАЗАВА́Т, у, ч.
1. У войовничих мусульман – священна війна проти немусульман; джихад.
– Кара-Мустафа оголошує газават, священну війну проти невірних, і молиться Аллахові, щоб дарував йому перемогу! (В. Малик);
З проголошенням Гази-Мухаммеда першим імамом Чечні й Дагестану (1828 р.) було висунено ідею об'єднання гірських народів на основі ісламу під гаслом газавату не лише проти Росії, але й проти місцевих дагестанських ханів (з наук. літ.).
2. перен. Протистояння, непримиренна боротьба.
Кастусь присягає на вірність тобі, І Сахаров плаче – за тебе в мольбі; І кличе повстанців на бій-газават Чупринка-Шухевич, твій перший солдат (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)