газонути
ГАЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до газува́ти 2.
Юнак замість того, щоб послухати, натис на педаль і “газонув”, мовчки пориваючись уперед (І. Багряний);
– Чудний якийсь, – знизав плечима шофер і так газонув, що Максима на мить заволокла синювата хмарка (І. Цюпа);
– Ну, іду я якось вулицею, раптом назустріч мені офіцер на мотоциклі. Спинився. “Павлуша, – питає, – Завгородній?” І простягає конверт. І як газоне – тільки я його і бачив (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)