газорозрядний
ГАЗОРОЗРЯ́ДНИЙ, а, е, фіз.
У якому використовують світіння стовпа газу (неону, аргону, гелію і т. ін.) чи пари деяких металів (ртуті, натрію, цезію) внаслідок проходження крізь них електричного струму.
Новий етап становлення фізики, пов'язаний з її центральною проблемою – з'ясуванням внутрішньої структури атомів, розпочався з досліджень, які відбувалися у газорозрядних трубках (з наук. літ.);
Для наповнювання газорозрядних трубок часто використовують аргон (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)