газі
ГА́ЗІ, невідм., ч.
1. іст. За часів Середньовіччя – учасник газавату.
Газі виступали в ролі османських першопрохідців на завойованих територіях (з наук. літ.);
Найбільшої ваги газі набули в епоху візантійсько-сельджуцьких і візантійсько-османських воєн ХI–ХV століть (з наук.-попул. літ.).
2. У деяких мусульманських країнах – почесний титул, присвоюваний воєначальникам за бойові заслуги.
Поведінка султана і його величезний гарем викликали роздратування в багатьох газі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)