гакнути

ГА́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до га́кати.

– Га! – гакнув Прокіп і спинивсь (І. Нечуй-Левицький);

– Га? – товсто гакнув Яків і знову зирнув на світло (Панас Мирний);

– Га?! – ніби перелякано гакнули за надгробком. І на тлі неба над кам'яною брилою з'явилося три голови (В. Нестайко).

2. по чому, чим. Ударити, стукнути.

Автомобіль наблизився до вибоїни і, гакнувши дисками, пронісся через неї (Іван Ле);

Дід сердито гакнув кулаком по столу (із журн.).

Значення в інших словниках

1. гакнути — га́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гакнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Однокр. до гакати. 2》 Ударити, стукнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гакнути — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИ підсил. розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., ГА́КНУТИ розм.; ГА́ХНУТИ підсил. розм., ЖА́ХНУТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. гакнути — ГА́КНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до га́кати. — Га! — гакнув Прокіп і спинивсь (Н.-Лев., III, 1956, 124); — Га? — товсто гакнув Яків і знову зирнув на світло (Мирний, І, 1954, 293). 2. Ударити, стукнути.  Словник української мови в 11 томах
5. гакнути — Гакнути, -кну, -неш гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились. МВ. (КС. 1902. X. 149).  Словник української мови Грінченка