галабурдник
ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал.
Бешкетник.
З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Та що сказала б вона?.. галабурдник!.. (М. Коцюбинський);
Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, – тих, хто грабує та робить напади (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)