галабурдник
ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал. Бешкетник.
З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Тощо сказала б вона?.. галабурдник!.. (Коцюб., І, 1955, 408);
Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, — тих, хто грабує та робить напади (Тулуб, Людолови, II, 1957, 218).
Словник української мови (СУМ-11)