галабурдник
ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал. Бешкетник.
З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Тощо сказала б вона?.. галабурдник!.. (Коцюб., І, 1955, 408);
Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, — тих, хто грабує та робить напади (Тулуб, Людолови, II, 1957, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галабурдник — галабу́рдник: буянъ [ІФ,1890] — бешкетник [II] Словник з творів Івана Франка
- галабурдник — галабу́рдник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- галабурдник — Галабу́рдник. Інтриган, заколотник, призвідця конфліктів. Яку б роботу не задумували енерхічнійші, сьвідомійші люди, кацапня все псує. Українська літературна мова на Буковині
- галабурдник — див. БЕШКЕТНИК. Словник синонімів Караванського
- галабурдник — -а, ч., діал. Бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галабурдник — ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал. Бешкетник. З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Та що сказала б вона?.. галабурдник!.. (М. Коцюбинський); Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, – тих, хто грабує та робить напади (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- галабурдник — галабу́рдник → галабурда 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- галабурдник — див. задерикуватий; непокірний; розбійник Словник синонімів Вусика
- галабурдник — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
- галабурдник — Галабу́рдник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- галабурдник — Галабурдник, -ка м. Буянъ, дебоширъ. Желех. Словник української мови Грінченка