галабурдник

БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм., РОЗБІЯ́КА рідко (відчайдушний бешкетник, призвідник сварок); ХУЛІГА́Н (грубий порушник громадського порядку); ШИ́БЕНИК розм. (той, хто порушує порядок, завдає шкоди кому-, чому-небудь і т. ін.). Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Яновський); — Не ходи туди, синку, — каже (мати), — на вечорницях збираються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко); (Андрій:) То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); — Хто підпалив загату? — крикнув Клим. — Це, мабуть, ті шибеники-парубки? (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. забія́ка, зірви́голова.

ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм., ГАРЦІВНИ́К діал., ШАЛИВІР діал., ГАЙДАБУ́РА діал., ГАЛАБУ́РДНИК діал. Стрибали отак пустуни, стрибали — і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); (Командир застави:) Ну й жируни! Я ж наказав — до штабу... (П. Воронько); — Здоров, Толю! — термосав за плечі дико радий шалапут (Івашко). — Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. — В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); — Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галабурдник — галабу́рдник: буянъ [ІФ,1890] — бешкетник [II] Словник з творів Івана Франка
  2. галабурдник — галабу́рдник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. галабурдник — Галабу́рдник. Інтриган, заколотник, призвідця конфліктів. Яку б роботу не задумували енерхічнійші, сьвідомійші люди, кацапня все псує. Українська літературна мова на Буковині
  4. галабурдник — див. БЕШКЕТНИК. Словник синонімів Караванського
  5. галабурдник — -а, ч., діал. Бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. галабурдник — ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал. Бешкетник. З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Та що сказала б вона?.. галабурдник!.. (М. Коцюбинський); Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, – тих, хто грабує та робить напади (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  7. галабурдник — галабу́рдник → галабурда 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. галабурдник — див. задерикуватий; непокірний; розбійник Словник синонімів Вусика
  9. галабурдник — Галабу́рдник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. галабурдник — ГАЛАБУ́РДНИК, а, ч., діал. Бешкетник. З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Тощо сказала б вона?.. галабурдник!.. (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. галабурдник — Галабурдник, -ка м. Буянъ, дебоширъ. Желех. Словник української мови Грінченка