галамагати
ГАЛАМА́ГАТИ, ҐАЛАМА́ҐАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Базікати.
[Рухля:] Ну, не галамагай! Роби, як велю (І. Карпенко-Карий);
– Ви ж чули, тату, що він галамагає про нас: який біс печений, такий і варений (М. Стельмах);
Ґаламаґати може кожен, а дати розумну пораду – не всякий мастак (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)