галоп
ГАЛО́П, у, ч.
1. Швидкий біг коня навскач.
Кінь рвонув, Підскочив і в галоп пустився (І. Франко);
Він босими ногами гамселив коня по ребрах, змушуючи його ставати дибки і вриватися в галоп (М. Чабанівський);
* Образно. І сонцю ми поженемо навпроти, бадьорі, радісні, в галоп, в галоп (Б.-І. Антонич);
[Ромодан:] Ви ж корінним були. Кажуть, здорово ходили... Тільки торкне вас Іван Іванович, а ви зразу в галоп (О. Корнійчук).
2. Старовинний швидкий бальний танець, а також музика до нього.
Найбільше йому подобалася музика швидка – польки, галопи, фокстроти (І. Сенченко);
Шум, метушня, сміх, уклони, Галоп, мазурка, вальс (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Бра́ти / взя́ти гало́пом (гало́п) див. бра́ти.
○ (1) На гало́пі, зі сл. їхати, мчати, летіти і т. ін., у знач. присл. – дуже швидко.
На галопі влітає у двір пожежна команда (А. Головко);
Богдан Хмельницький під'їхав на галопі (П. Панч);
На повнім галопі підскакуючи до висоти і з ходу розвертаючись, вони [підводи] звалювали в купу набиті мінами ящики і знову гнали по новий вантаж (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)