галтель
ГАЛТЕ́ЛЬ, і, ж., спец.
1. Профільна рейка, якою прикривають щілини в стиках, виступні кромки тощо; плінтус.
Пластина кріпиться до рейки каретки по обидва боки галтелі (з наук.-попул. літ.);
Використання галтелі для оформлення стель надає інтер'єру своєрідного колориту (із журн.).
2. Заокруглення кутів у металевих і дерев'яних виробах.
Галтелі забезпечують захист від механічних пошкоджень шляхом більш рівномірного розподілу напружень на них (з наук.-техн. літ.);
Для виконання галтелі від руки у відповідний кут накидають за кілька прийомів розчин і розрівнюють його коротким вузьким півтерком (з навч. літ.).
3. Столярний інструмент для стругання жолобів, валиків; жолобник.
За допомогою вирізають напівкруглі пази (жолобки) різної ширини і глибини з різним радіусом кривизни (з наук.-попул. літ.);
Для обробки отворів у фігурній дерев'яній деталі використали галтель (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)