гальмо
ГАЛЬМО́, а́, с. (мн. га́льма, гальм).
1. Пристрій для сповільнення або припинення руху транспорту.
Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (І. Рябокляч);
З трьома залізними дугами для брезенту, навіть з ручним гальмом .. наш віз-халабуда на гумових колесах рівно котив по жовтій дорозі й наче дрімав (М. Вінграновський);
Нога вдавила педаль гальма в підлогу, .. машина ковзнула, її розвернуло боком на слизькій дорозі (А. Кокотюха).
2. перен. Те, або той, що затримує, перешкоджає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка.
– Ти не тямиш гаразд ні нашої ідеї, ні сільської темноти та нужди. Ти тільки гальма для нас і в цей час (І. Нечуй-Левицький);
[Жук:] Молодь тягнеться до безвідходної технології та навісного реманенту. А Пахучий – більмо і гальмо! Викоренити (А. Крижанівський);
Наша демократична аристократичність – надмірна амбіційність, пихата обмеженість, безмежна самозакоханість – ось що було і є нині внутрішнім гальмом нашого національного розвитку (Д. Павличко).
3. фізл. Те саме, що гальмува́ння 2.
Гальмо, зумовлене снотворним рефлексом, ми називаємо загальним гальмом, бо воно затримує й інші складнонервові явища (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)