гальмо
ГАЛЬМО́, а, с.
1. Пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін.
Вози, спускаючись на гарячих гальмах, лунко ячали в міжгір’ї (Гончар, І, 1954, 309);
Вагони заскреготіли гальмами, з-під коліс білими злими хвостами майнули іскри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);
Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (Ряб., Жайворонки, 1957, 22).
2. перен. Те, що затримує що-небудь, не дає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка.
У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові, гальмом для розвитку техніки і культури (Біогр. Леніна, 1955, 122);
Релігія стала великим гальмом розумового і суспільного розвитку (Наука.., 12, 1958, 51).
3. Те саме, що гальмува́ння 2.
Гальмо, обумовлене снотворним рефлексом, ми називаємо загальним гальмом, бо воно затримує й інші складнонервові явища (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 52).
Словник української мови (СУМ-11)