1. Словник української мови в 11 томах

гальмо

ГАЛЬМО́, а, с.

1. Пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін.

Вози, спускаючись на гарячих гальмах, лунко ячали в міжгір’ї (Гончар, І, 1954, 309);

Вагони заскреготіли гальмами, з-під коліс білими злими хвостами майнули іскри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);

Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (Ряб., Жайворонки, 1957, 22).

2. перен. Те, що затримує що-небудь, не дає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка.

У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові, гальмом для розвитку техніки і культури (Біогр. Леніна, 1955, 122);

Релігія стала великим гальмом розумового і суспільного розвитку (Наука.., 12, 1958, 51).

3. Те саме, що гальмува́ння 2.

Гальмо, обумовлене снотворним рефлексом, ми називаємо загальним гальмом, бо воно затримує й інші складнонервові явища (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гальмо — гальмо́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири гальма́ Орфографічний словник української мови
  2. гальмо — П. перешкода, затримка, г. затрим; (дія) гальмування; гальма. Словник синонімів Караванського
  3. гальмо — -а, с. 1》 Пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін. 2》 перен. Те, що затримує що-небудь, не дає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка. 3》 Те саме, що гальмування 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гальмо — ГАЛЬМО́, а́, с. (мн. га́льма, гальм). 1. Пристрій для сповільнення або припинення руху транспорту. Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гальмо — А, с. Дурнувата, з уповільненою реакцією людина — тугодум. От гальмо, забула ua додати! (Інтернет). Може, він повне гальмо і навіть не впізнає мене, що тоді робити, теж питати його, як справи? Запара... (С. Жадан). Словник сучасного українського сленгу
  6. гальмо — (-а) с. 1. мол.; ірон. або презирл. Людина з повільною реакцією, дурень. * Образно. А я, Гальмо, флегматик, отупілий сплюх, Фільозоф-недоріка, / неспроможний / Сказати врешті! / Ані слова досі / Про батька, що життя йому й корону / Так ницо вкрали (Ю. Андрухович: Книжник, 2001, № 18). Словник жарґонної лексики української мови
  7. гальмо — Пристрій для зменшення швидкості за допомогою: тертя (фрикційне г.), опору рідини чи газу (аеродинамічне г.), дії електромагнітних полів (електромагнітне г.); обертове г. — напр., автомобільне дискове або барабанне г.; рейкове... Універсальний словник-енциклопедія
  8. гальмо — відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Фразеологічний словник української мови
  9. гальмо — ПЕРЕШКО́ДА (те, що заважає здійсненню чогось), ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., заст., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПІДСТА́ВА діал.; ЗАВА́ДА, ПЕРЕПО́НА, ЗАПО́НА діал., ПЕРЕМІ́ШКА діал. Словник синонімів української мови
  10. гальмо — Гальмо, -ма с. 1) Тормозъ для остановки колеса экипажа, колеса мельницы (деревянныя дуги, сжимающія посредствомъ веревки мельничное колесо, когда надо остановить его) и пр. 2) Переносно: препятствіе, задержка. 3) Изъянъ. А нічого собі шкапина, — без гальма, ні за що зганить. О. 1861. XI. Св. 49. Словник української мови Грінченка