гальмувати
ГАЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що і без дод. Сповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (перев. за допомогою гальма).
Ні в якому разі не дозволяється гальмувати верстат натискуванням руки на шків, патрон або пас (з навч. літ.);
// без дод. Зупинятися або уповільнювати свій рух (про транспортні засоби).
Ешелон гальмує, помалу зупиняється (Ю. Яновський);
// Приводити в дію гальмо для сповільнення руху або зупинки чого-небудь.
Гальмувати доводилось по двоє коліс, і залізні шини розпікалися на камені, як у горні (О. Гончар).
2. кого, що. Уповільнювати або затримувати рух кого-, чого-небудь.
Нартал прикований до стовпа посеред темниці на короткім ланцюгу, кайдани дуже гальмують всі його рухи (Леся Українка);
Тверді стеблини пирію потрапляли між спиці коліс, заплутувалися там, і це дещо гальмувало розвинений біг (Ю. Смолич);
// перен. Затримувати хід процесу, розвиток, здійснення чого-небудь; бути гальмом (у 2 знач.).
Фатальну помилку роблять владики, якi не пiдтримують .. процесу оновлення, а ще бiльшу – коли гальмують його (Р. Андріяшик);
Надмірно насичена вологою земля гальмує процеси мінералізації (з наук. літ.);
Розробляючи сюжет, А. Головко побачив, що відступи гальмуватимуть розвиток дії, а тому без прологу йому не обійтись (з наук.-попул. літ.);
// Стримувати почуття, бажання; тамувати.
На те людям книги мудрі укладали, щоб людськії страсті вони гальмували (І. Франко);
Ганна подумала, що надто багато разів у житті їй вже доводилося отак гальмувати себе, боячись загострити взаємини (В. Собко).
3. фізл. Викликати гальмування (у 2 знач.).
Нервова система здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують її діяльність (з наук. літ.);
Біологічно активні речовини регулюють функції організму: посилюють – збуджують або пригнічують – гальмують їх (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)