гальмувати

ГАЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. що і без дод. Сповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (перев. за допомогою гальма).

Ні в якому разі не дозволяється гальмувати верстат натискуванням руки на шків, патрон або пас (з навч. літ.);

// без дод. Зупинятися або уповільнювати свій рух (про транспортні засоби).

Ешелон гальмує, помалу зупиняється (Ю. Яновський);

// Приводити в дію гальмо для сповільнення руху або зупинки чого-небудь.

Гальмувати доводилось по двоє коліс, і залізні шини розпікалися на камені, як у горні (О. Гончар).

2. кого, що. Уповільнювати або затримувати рух кого-, чого-небудь.

Нартал прикований до стовпа посеред темниці на короткім ланцюгу, кайдани дуже гальмують всі його рухи (Леся Українка);

Тверді стеблини пирію потрапляли між спиці коліс, заплутувалися там, і це дещо гальмувало розвинений біг (Ю. Смолич);

// перен. Затримувати хід процесу, розвиток, здійснення чого-небудь; бути гальмом (у 2 знач.).

Фатальну помилку роблять владики, якi не пiдтримують .. процесу оновлення, а ще бiльшу – коли гальмують його (Р. Андріяшик);

Надмірно насичена вологою земля гальмує процеси мінералізації (з наук. літ.);

Розробляючи сюжет, А. Головко побачив, що відступи гальмуватимуть розвиток дії, а тому без прологу йому не обійтись (з наук.-попул. літ.);

// Стримувати почуття, бажання; тамувати.

На те людям книги мудрі укладали, щоб людськії страсті вони гальмували (І. Франко);

Ганна подумала, що надто багато разів у житті їй вже доводилося отак гальмувати себе, боячись загострити взаємини (В. Собко).

3. фізл. Викликати гальмування (у 2 знач.).

Нервова система здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують її діяльність (з наук. літ.);

Біологічно активні речовини регулюють функції організму: посилюють – збуджують або пригнічують – гальмують їх (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me