гальмування

ГАЛЬМУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. гальмува́ти 1, 2.

– Бачиш, – учив Перегуда, – справа не дуже складна, тільки треба вміти правильно визначити дистанцію для гальмування (О. Донченко);

Ось сюди, сюди треба скерувати корабель, щоб він пролетів якраз над густими хмарами, не вище, але й не нижче, щоб від тертя в атмосфері Венери почалося гальмування (В. Владко);

– Специфічних націй, які існували б тільки для гальмування росту людської культури, .. таких націй немає (Іван Ле).

2. фізл. Активна затримка діяльності нервових центрів або робочих органів (м'язів, залоз тощо).

Основним критерієм сили нервових процесів є працездатність головного мозку, яка проявляється в здатності нервової системи витримувати тривале концентроване навантаження або дію дуже сильного подразника, не переходячи у позамежне гальмування (з наук. літ.);

І. П. Павлов довів, що в нервовій діяльності повсякчасно відбуваються зміни збудження і гальмування, перехід одного в інше (з наук.-попул. літ.).